Марина Говорухіна і #РицаріКруглогостолу (Частина 1)

«Імпровізувати чи…? А то в мене вже інші фантазії виникли», «Сказали Білочці «бувай!» – ці та інші фрази лунали з вуст громадських активістів. Протягом тренінгу з PR для громадських організацій можна було і не таке почути, адже вела його Марина Говорухіна – неймовірно креативна і досвідчена pr-консультант у громадському секторі, авторка «Забороненої книги», директор з комунікації Центру інформації про права людини, блогер, письменниця і, до всього, ще й наша співвітчизниця.

Не ділитися порадами Марини – серйозно пошкодити карму своєї організації. І саме тому ви зараз читаєте (і поширите після прочитання) цей текст.


Імена – для слабаків

Камерні тренінги зазвичай розпочинаються із короткого представлення учасників одне одному. Як би не так (і тут учасники відчувають тріск, із яким розриваються їхні шаблони про тренінги). Цього разу в залі присутні були: Білочка, Понтій Пілат, Троль Звичайний, Бірвуд, Колючка, Агент 008 та інші. Цим збіговиськом рольовиків ми завдячуємо вченим, які помітили, що під маско: зникають комплекси типу «а раптом моя ідея не сподобається?», самокритика і самозасудження. Коли це скажете не ви а Кубик чи Пташеня Кита, ідея озвучиться легше. Особливо це корисно підчас штормінгу.


Правила брейн-штормінгу

  • Не більше 7 людей: без натовпу і плутанини, тільки креативні та свіжі думки.
  • Тривалість до 2 годин: мозок довше не працюватиме.
  • Не можна говорити «це уже було»: можливо і було, але ви підете від цього в іншу галузь.
  • Уявно і жестикулюючи (або насправді) надіваєте капелюхи:
    - білий – видаєте (записуєте) все, що вам подобається, що ви знаєте і любите;
    - зелений – все, що можна реалізувати тупих ідей не буває: така ідея може надихнути когось на щось цікаве;
    - червоний – яка ідея подобається найбільше (тільки відчуття, не пояснюєте, чому);
    - синій – обґрунтовуємо, чому нам сподобалася чужа ідея, чому вона хороша і чому спрацює;
    - чорний – слабкі сторони ідей, що залишилися, і як їх усунути.

Іноді під час штормінгу з’являється «людина-порушник», яка не слідує правилам і заважає процесу, порушуючи п. 3 правил абощо. У такому разі:

  • Виявили людину-порушника – прибрали людину-порушника. І продовжуєте штормінг. (Ремарка від учасників: самі стали людиною-прушником – вийшли із кімнати.)



Рицарі Круглого столу

Якщо комусь треба провести захід, що проводять? Круглий стіл. Серед учасників майже всі проводили круглі столи. Але є дехто, хто не проводив (Ремарка від учасників: «Це тому що у них немає круглого стола».)

Круглий стіл – це те, що не люблять журналісти, не люблять самі учасники, зате це те, що найпростіше організувати, коли треба звітувати перед донором про проведення заходу. Чому його не люблять журналісти? Немає картинки. А коли журналістам нема що показати, навряд вони прийдуть на ваші заходи іще.

«С чего начинается Родина? С Картинки…» – пам’ятаєте пісню? Радянський Союз знав, що треба давати картинку, і давав. Не робіть круглі столи: столичні журналісти на них не прийдуть, може, в регіонах це й працює, але мої знайомі не ходять на круглі столи. Не робіть круглі столи – робіть панельну дискусію… тільки не за круглим столом».


Маркетинг, брендинг, реклама, PR: хто чудовий коханець?

Різницю між цими ніби тотожними поняттями Марина легко пояснила на прикладі.

«Коли вам в лоб говорять «Я чудовий коханець» – це маркетинг.

Коли вам говорять ««Я чудовий коханець», «Я чудовий коханець», «Я чудовий коханець», розвісили це на банерах – це реклама.

Коли вам говорять «Я вважаю, що ти – чудовий коханець», – це брендинг, що виражається у лояльному ставленні до вас людей.

Коли про вас говорять «Повір мені: він хороший коханець», – це PR: коли говорять про вас і вашу репутацію замість вас.

Брендинг – це те, про що ГО мало говорять і мало знають, хоча із цього має все починатися. А піар – це побудова репутації, сукупність усього, що ви робите.

Коли громадська організація виходить в інфорпростір – ми починаємо конкурувати: із владою, із бізнесом, із благодійними фондами. За метою діяльності, ми всі – партнери і союзники, всі хочемо світлого майбутнього, а в інфопросторі ми конкуруємо із нашими союзниками. І щоб тебе помітили варто робити щось цікаве.



«Як ми можемо вам стати у нагоді?»

НУО часто поводяться, як школяр, який прогулює урок: він думає, що всі дивляться на нього з осудом, а насправді усім до нього байдуже. Бо про що людина у першу чергу думає? Про себе. Це варто пам’ятати. І перед розробкою будь-якої ідеї варто поставити питання, яке вже давно стоїть у Силіконовій долині, але поки що не у нас: 

«Як ми можемо вам стати у нагоді?»

Коли ви реалізуватимете будь-який проект/захід, будь-що, куди ви хочете запроити людей, подумайте про те, що буде корисним людям. Бо часто ГО робить все, не виходячи із інтересів людей. Наприклад, ми вважаємо за потрібне просунути тему ґендерної рівності – і ми посуваємо її: друкуємо і роздаємо листівки, в обличчя, а люди ідуть у своїх справах і думають, нащо ви це робите. Та ж можна це робити й інакше – подумати спершу про цільову аудиторію. Наприклад: «Із ким частіше залишають дитину після розлучення? З мамою. Але мама – не завжди хороший приклад для наслідування». І це вже зацікавило чоловіків. Або «Зарплати у нас для жінок на аналогічних посадах на 20% менше ніж у чоловіків. А що, жінки гірше працюють?» І цим можна стати ближче до жіночої аудиторії.

Не можна «продавати» все всім

Найстрашніша відповідь громадських активістів на питання «Шановні НУО, а хто ваша цільова аудиторія?» – «Все населення України (або області)». Наприклад, ваш проект пов’язаний із переробкою жестяних банок у скульптуру: чи буде вашою цільовою аудиторією пенсіонерки? Так, якщо здають банки. А в основному – молодь. Пам’ятаєте рекламу «Sprite»: «Гей чувак, візьми цю пляшку, випий цю пляшку». Хто цільова? Молодь. Бізнес знає, кому продавати свій продукт. Ваші проекти і важливі ідеї – теж продукт.

Не варто також ідеалізувати цільову аудиторію, що спостерігається часто в роботі ГО. Колись ми з колегами візуалізували бажання школярів і зіткнулися з питанням «чого хоче школяр?». Підійди до будь-якого школяра на перерві і спитай, чого він хоче – він назве, що завгодно. Тільки не «бачити вільну і незалежну Україну». Він може так сказати на уроці, але досить мала вірогідність, що саме у той момент він це насправді відчуває. Пам’ятаймо, що перше чим цікавиться людина, і перше, про що думає, – це вона сама.

(Далі буде)

Юлія Ярова, спеціально для ГО "Територія успіху" 

No comments (Add your own)

Add a New Comment


code
 

Comment Guidelines: No HTML is allowed. Off-topic or inappropriate comments will be edited or deleted. Thanks.