Епопея з перейменування міста Кіровограда закінчилась?

Важко сказати, навіть попри рішення Верховної Ради. Багато політичних сил взяло це питання на знамена і, очевидно, намагається набути собі політичний капітал на майбутні вибори. Прихильники повернення місту історичної назви головний акцент у своїй кампанії роблять на те, що члени територіальної громади висловили свою думку, а Верховна Рада її не врахувала.  Давайте спробуємо розібратись.

Закон та громадська думка    
Для того, щоб думка громади була врахована, потрібно її якимось чином зафіксувати та задокументувати. Що ж ми маємо?

25 листопада 2015 року було організовано громадське опитування. Це при тому, що процедура проведення громадського опитування не визначена українським законодавством. В даному випадку можна було  б застосувати аналогії закону: так зване опитування можна  було б організувати відповідно до законодавства про вибори та референдуми. А оскільки питання стосується певної території  та має місцеве значення, можна було б керуватися ЗУ «Про місцевий референдум». На сьогодні відсутнім.

Проведене «громадське опитування» навіть схожим на референдум важко назвати: було порушено один з основних принципів виборчого права – таємність волевиявлення. Проведення опитування в наметах біля виборчих дільниць, не забезпечуючи при цьому умов для таємного волевиявлення (облаштування кабінок для таємного голосування), не може в результаті показати реальну думку громади щодо перейменування міста, оскільки є значний ризик стороннього впливу на громадянина під час волевиявлення. Крім того, жодного обліку виданих карток для голосування не велося, факт видачі ніде не фіксувався, документи, що посвідчують особу, не перевірялися, де і в якій спосіб проводився підрахунок голосів не відомо.

ЗУ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» прямо говорить, що органами місцевого самоврядування потрібно провести в установленому порядку громадські слухання.

Тож, якщо проаналізувати всі аспекти проведення громадського опитування, можна дійти висновку: Кіровоградська міська рада ініціювала його проведення незаконно і з порушеннями вимог законодавства, що регулює порядок перейменування, та законодавства про місцеве самоврядування.

А міська рада проти
Кіровоградська міська рада просить Верховну Раду України взяти до відома результати громадських слухань від 27 серпня 2015 року, громадського опитування від 25 жовтня 2015 року. У парламент відправили на розгляд результати громадського опитування щодо перейменування міста Кіровограда Кіровоградської області та протокол територіальної міської комісії з опитування (рішення № 4716 від 28 жовтня 2015 року «Про надання пропозицій до Верховної Ради України щодо перейменування міста Кіровограда»).

Через два місяці міська рада нового скликання приймає рішення про відтермінування розгляду питання про перейменування та непідтримання назви «Інгульськ»  (рішення №48 від 19.01.2016 «Про розгляд листа Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування від 24.12.2015 № 04-14/11-5787).

І вже 10 червня 2016 міська рада, розглядаючи звернення народного депутата Костянтина Яринича, приймаєрішення № 326, яким висловлює незгоду з назвою «Кропивницький». Між сесіями було проведене соціологічне опитування серед громадян, яке має інформативний характер і жодного законодавчого наслідку мати не може.

Тож, як бачимо, громаді ніяк не вдалося не заявила про те, чого вона хоче: всі зусилля були направленні не на дослідження, а на висловлення незгоди із пропонованими варіантами. І фактично громадська думка не була належним чином досліджена і  задокументована.

Як би мало бути
Пам’ятаючи, що все ж таки саме Верховна Рада, згідно Конституції України, приймає рішення про перейменування населених пунктів,  і маючи, потужне лобі в законодавчому органі, зацікавленим у просуванні тієї чи іншої назви потрібно було спочатку створити законодавче підґрунтя для врахування громадської думки. Наприклад, прописати норму в ЗУ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» про проведення місцевого референдуму, а потім розробити Закон «Про місцевий референдум».   Шлях непростий, зате правильний. Все інше, крім цього шляху – політичний  піар.

Інга Дуднік,

виконавчий директор ГО “Територія успіху”

No comments (Add your own)

Add a New Comment


code
 

Comment Guidelines: No HTML is allowed. Off-topic or inappropriate comments will be edited or deleted. Thanks.