ОПИС ФІЛЬМІВ ФЕСТИВАЛЮ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДЕЙ DOCUDAYS UA

«ЄВРОМАЙДАН. ЧОРНОВИЙ МОНТАЖ»
Режисери: Володимир Тихий, Андрій Литвиненко, Катерина горностай, роман Бондарчук, Юлія Гонтарук, Андрій Кісєльов, Роман Любий, Олександр Течинський, Олексій солодунові, Дмитро Стойков.
Три місяці революції. Від обуреного протесту до народного єднання. Від каструль на голові до кийків і бронежилетів. Від ейфорії перемоги до оплакування загиблих небесної сотні. Революція як вибух пробудженої гідності, як ейфорія свободи, як біль усвідомлення ціни, як народження новітньої історії України. У цьому році ми вирішили відмовитися від фільму-відкриття, адже вся наша увага прикута до змін, що сьогодні відбуваються в державі. Ми звернулися до режисерів, що знімали український протест, і попросили надати нам їхні найкращі кадри. Епізоди майбутніх фільмів про євромайдан склалися у калейдоскоп революції, що не потребує коментарів. Ми пропонуємо до вашої уваги хроніку українського протесту. Проживіть з нами ці три місяці боротьби, відчуйте і побачте революцію нашими очима.

«ЛІЗО, ХОДИ ДОДОМУ»
Виробництво та дистрибуція: Studio uljana kim, uljana kim, antakalnio 94 – 25, vilnius, lithuania, +370 52 34 70 60, kim@lfc.lt
Режисер: Оксана Бурая
Оксана Бурая народилась у Вільнюсі 1972 року. Диплом бакалавра акторської майстерності здобула 1997 року. Того ж року розпочала післядипломне навчання у литовській академії музики й театру. Диплом магістра кіно- й телережисури вона отримала 2003 року. (2012)
Маленька Ліза постійно кудись тікає. Її життя похмуре й жорстоке, тому вона шукає прихистку в природи, де в неї свій світ – там панують ігри, музика й магія. В дівчинки настільки багата уява, що вона примудряється переживати нескінченні запої батьків. Найбільш приголомшливим у цьому фільмі є те, що він дозволяє усвідомити жах ситуації, але не піддатися темряві гнітючих подій на екрані. У стрічці немає спроб подати якийсь соціологічний зріз – це радше результат бажання якомога правдивіше зафіксувати дорослий світ крізь не зіпсутість дитячого сприйняття. Подібно до ранніх фільмів Лінн Ремзі, ця робота стала однією із найпрекрасніших творів про дитинство.

«ПУТІНСЬКІ ІГРИ»
Вперше за всю історію зимових олімпійських ігор змагання проводять на субтропічному курорті. «Сочі 2014» за витратами на підготовку – найдорожча зимова олімпіада, яка б’є всі рекорди за масштабами корупції та манії величі. Для прикладу, на будівництво 45-кілометрової дороги до олімпійського селища були витрачені такі кошти, за які цю дорогу запросто можна було б вкрити золотом або вимостити чорною ікрою. Режисеру Олександру ґєнтєлєву вдалося поговорити з багатьма ключовими фігурами – від мера міста Сочі та корумпованих підрядників, сенаторів і лобістів, до президента олімпійського комітету Росії. Ці розмови допомогли авторові продемонструвати, що підготовка цієї олімпіади є відчутною екологічною загрозою та історією про величезне розкрадання грошей.
Виробництво: Saxonia entertainment gmbh, simone baumann, altenburger straße 9, 04275 leipzig, +0341 3500 4100, www.saxonia-entertainment.de
Дистрибуція: Cinephil distribution, philippa kowarsky, 18 levontin street, tel aviv, israel, +972 3 566 4129info@cinephil.co.il, www.cinephil.co.il
Режисер: Олександр ґєнтєлєв
Олександр ґєнтєлєв народився в Росії у 1959 році. Випускник санкт-петербурзького державного університету (диплом магістра філософії та психології) і санкт-петербурзької кіноакадемії (диплом магістра в галузі кіно, театру та музики). У 1993 році емігрував до ізраїлю. Протягом 1999–2014 років режисер зняв 14 фільмів. Серед них – документальні стрічки, присвячені злободенним проблемам повсякденності й політичного життя Росії.
Фільмографія (вибране): злет і падіння російських олігархів (2005), йолки-палки (2007), туга за домом (2009), злодії в законі (2010), скрипалі (2011), путінські ігри (2013)

«УВ’ЯЗНЕНІ»
Події фільму відбуваються у жіночій тюрмі «неве тірца», що розташована у центральній частині Ізраїлю. Очима трьох героїнь – іудейки, мусульманки і християнки – глядачі фільму спостерігатимуть дворічну історію взаємин співкамерниць, а також стосунків жінок і тюремної охорони. В межах крихітних камер досліджується етнічна різноманітність. Ці жінки відгороджені й закриті від суспільства, а також від самих себе. Міцні й водночас уразливі відносини між ув’язненими і персоналом тюрми, а також стосунки в’язнів між собою сповнені загальною недовірою і, разом з тим, взаємоповагою.
Виробництво: Single light productions, anat kendal, p.o.box 7153, jerusalem, israel, ++972-2-6724256, cara@ruthfilms.com, www.ruthfilms.com
Дистрибуція: Ruth diskin films ltd., cara saposnik, p.o.box 7153, jerusalem, israel, ++972-2-6724256, cara@ruthfilms.com, www.ruthfilms.com
Режисер: Ліат Мер
Ліат Мер – режисер документальних фільмів і сценарист. Закінчила тель-авівський університет, отримала диплом магістра мистецтв. У 2003 стала режисером ізраїльського «каналу 8». Протягом двох з половиною років Ліат Мер знімала групу хасидських хлопчиків для фільму «кіндерлах» (2007). Автор і режисер «неве тірца – єдина жіноча тюрма в ізраїлі» – документального фільму, підтриманого організацією channel 8 noga communication, фундацією makor і фундацією mifal hapais.
«PUSSY ПРОТИ ПУТІНА»
2012 року дві учасниці анархо-феміністського гурту «пуссі райот» були засуджені, за словами обвинувачів, до двох років у мордовських трудових таборах за «хуліганство та розпалювання релігійної ненависті»… Гурт та його прихильники є головними героями фільму, знятого людьми, що документували їхні акції від початку й до ув’язнення: підготовку, репетиції, запис, публічні виступи, затримання, суд, акції на підтримку учасниць гурту під будівлею суду. Це не типовий документальний фільм із мораллю в кінці, а радше хроніка подій, що дозволяє глядачеві зробити власні висновки. Режисери залишаються анонімними.
Виробництво та дистрибуція: Gogol’s wives productions, +7 91 04436778, gogolswives@gmail.com
Режисер: Gogol’s wives
Gogol’s wives – команда з двох режисерів. Pежисер 1 – громадська активістка і феміністка. Знімала фільми на суспільну тематику – про «пуссі райот», політичних активістів, людей, що пережили кому, мігрантів та власного батька. Pежисер 2 – фотограф, дизайнер і громадський активіст. Знімав фільми про мігрантів та інші суспільні проблеми, політичні мистецькі виступи (арт-група «война»).

«ДЕНЬ ШАХТАРЯ»
В українському селі справляють напівкарнавальну церемонію в застарілому радянському стилі. Аж раптом – шахта – така ж нещадна, як тюрма. Щоб захиститися від хаосу, всі ховаються за своїми реєстраційними номерами, як талісманами. Камера переносить глядачів глибоко в надра землі, яка поглинає і водночас годує, зігріває і просвітлює своїх дітей. У цей убогий, виснажливий, задушливий, тьмяний і тісний світ повзком вторгаються, брязкаючи металом і здіймаючи пил, зігнуті чоловіки. Свято, означене кількома надувними кульками, дає цим чоловікам трохи перепочити від повсякденності. Та чи справді їм дихається легше на поверхні?
Виробництво: Eaux vives productions, emmanuelle faucilhon, 8 rue godillot, 93400 saint ouen, france, +33 (0) 174734473, info@eauxvivesproductions.com, www.eauxvivesproductions.com
Дистрибуція: Gael mocaer films, gaël mocaër, +33 60 9700324, lejourdumineur.com, gaelmocaerfilms@gmail.com
Режисер: Ґаель Мокaер
Ґаель Мокaер народився в місті Байонна (Франція) у 1972 році. Дитинство Мокера пройшло у Франції та Африці. Був режисером документальних фільмів і військовим журналістом у таких країнах, як Мадагаскар, Ліван, Ірак та Україна. У 2009 році, разом із фотографом Юрієм Білаком, приїздить до України, де починає зйомки фільму «день шахтаря». Зйомки завершилися у 2013 році. З 2010 року – головний режисер документального серіалу про гвінею «кіндія».

«ПІВДЕННИЙ КОРДОН»
Навесні 2014 року Російська Федерація анексувала півострів Крим, що належить Україні. На сході країни почалася антитерористична операція, а фактично неоголошена війна між Україною та Росією. На той час українська армія була фактично зруйнована. Із перших днів російської агресії по всій країні виникає рух волонтерів – громадських активістів, які допомагають забезпечити військових усім необхідним та відродити армію. На півдні України у Херсонській області ситуація дуже напружена – є загроза вторгнення росіян із Криму. Херсонський фонд допомоги військовим об’єднує багато активістів, які наполегливо працюють заради перемоги. Автори фільму вирушають в мандрівку із Наталією, яка везе необхідні речі військовим, що розташувались на південному кордоні країни.
Виробництво та дистрибуція: Херсонський обласний фонд милосердя та здоров’я
Режисер: Сергій Лисенко
Сергій Лисенко – київський режисер та сценарист. У кіно працює з 2005 року. Закінчив Київський інститут театру, кіно та телебачення ім. Карпенка-Карого. У 2012 році разом із Віктором Щегловим заснував незалежну виробничу студію «Генератор філмс».
Фільмографія: Відлига (2007), Пастка (2009), Пробудження (2010), Биття серця (2011), Амосов-сторіччя (2013), Південний кордон (2014).

«КАФЕ ВОЯЖ»
Вова – охоронець на приватному рибному підприємстві. У радянські часи і на початку 90-х він очолював рибгосп. Нині спостерігає життя на узбіччі, зі свого «офісу» – покинутого придорожнього кафе «вояж». Його розповіді й пригоди поступово відкривають нам картину сучасної України.
Виробництво та дистрибуція: The south, dar’ya averchenko, +380679899987, daverchenko@gmail.com
Режисер: Роман Бондарчук
Роман Бондарчук – випускник режисерського факультету київського національного університету театру, кіно і телебачення імені і. К. Карпенко-Карого (майстерня Юрія Іллєнка). Його дипломний фільм «таксист» здобув премію «білий слон» гільдії кінознавців і кінокритиків росії та головний приз журі російських продюсерів на 16-му відкритому фестивалі кіно країн СНД, Латвії, Литви та Естонії «кіношок», а також приз «за зухвалість та поезію» на 4-му фестивалі «кинотеатр.doc».
Фільмографія(вибране): манекени (2001), Микола та німець (2005), таксист (2005), поліна (2011), ромська мрія (2012), кафе «вояж»(2013)

No comments (Add your own)

Add a New Comment


code
 

Comment Guidelines: No HTML is allowed. Off-topic or inappropriate comments will be edited or deleted. Thanks.