Бути чи не бути на Кіровоградщині закладу для безпритульних?

Чим ближче стовпчик термометра наближається до нуля, тим більше на вулицях міста з’являється людей, вдягнутих в лахміття, які вишукують у смітниках порожні пляшки, папір, залишки їжі.  Ці люди, опинившись без даху над головою, намагаються вижити всіма можливими способами. Суспільство  ж не завжди готове адекватно сприймати безпритульних. Але навіть відверті скептики щодо можливості повернути таких людей  до нормального життя, навіть ті, хто намагається їх не  помічати,  розуміють, що таким людям необхідна допомога та увага з боку суспільства – без неї вони просто  приречені. 

В решті обласних центрів, великих містах України такі заклади діють не один десяток (!) років, нормально співіснують вони з адміністративними центрами та житловими масивами.  Мешканці оточуючих будинків давно вже звикли до такого сусідства і не малюють сцен з фільмів жахів, що всіх «заразять, пограбують та приб’ють».

Яку ж допомогу люди отримують в таких соціальних закладах?

Перед тим, як потрапити в заклад, безпритульні обов’язково проходять флюорографічне обстеження – значить на вулицях, в під’їздах, теплотрасах буде менше хворих на туберкульоз. Їх обов’язково оглядає  медичний працівник і в разі потреби направляє до лікарні. В закладі вони помитись, переночувати, передягтись. Головне не будуть вмирати на вулицях від холодів та обмороження.

При таких закладах створюють Центри обліку та реєстрації місця проживання.  А значить, той хто хоче налагодити своє життя, зможе отримати паспорт, що є найголовнішою  умовою  для адаптації в соціумі. Буде паспорт вони зможуть знайти роботу та житло, при потребі, оформити соціальну допомогу чи пенсію.

Як показує досвід соціальних центрів для безпритульних з інших областей, серед клієнтів біля 40% тих, хто повернувся до нормального життя – знайшов роботу,  житло, створив сім’ю. Ще біля 15% підопічних влаштовується в різні заклади для осіб похилого віку та інвалідів.

На Кіровоградщині можливості надавати системну допомогу безпритульним поки ще не має. Але не байдужі громадські та благодійні організації міста об’єднались та надають посильну допомогу : організовують  харчування, збирають одяг та продукти  і … не дають спокою органам влади.

Майже 4 роки тому, на весні 2009 року, в місті стали обговорювати проблеми безхатченків, але далі розмов справа не  йшла. І ось на решті….

21 грудня 2013 року виповнилось рік з моменти прийняття цього рішення №2235 «Про створення Кіровоградського міського центру обліку та тимчасового перебування бездомних осіб» Що ж змінилось в житті наших безпритульних?

Зараз працює центр обліку. В намагаються реєструвати безпритульних та видавати паспорти. Але проблема на системному не вирішується. Міграційна служба відмовляється реєструвати безпритульних за адресою центру,  бо то юридична адреса. (хоча в Україні це стала практика)

Скориставшись послугами центру обліку, людина може отримати паспорт, відновити документи, зареєструвати місце перебування.

Центр тимчасового перебування так і не створений. Ні як не може наша міська рада домовитись із МВС про укладення угоди довгострокової оренди.

То ж єдина можливість відігрітись для безпритульних – центру обігріву, що розгортають МНС.

У депутатів Кіровоградської міської ради  не вистачило а ні політичної волі, а ні здорового глузду  вирішити це питання на системному рівні.


Дуднік Інга.

No comments (Add your own)

Add a New Comment


code
 

Comment Guidelines: No HTML is allowed. Off-topic or inappropriate comments will be edited or deleted. Thanks.